У випадку з датчиками струму можна організовувати як на реальній залізниці: дві ділянки наближення НП і ЧП і ділянка переїзду П.
Наприклад, при вступанні поїзда на рейкове коло НП воно займається і включає переїзну автоматику. Далі поїзд займає секцію П, тим самим ми можемо проконтролювати прослідування поїзда через переїзд. Останній вагон покидає НП, потім покидає П і після цього переїзд відкривається. В реальності є ще блокувальні реле, які створюють витримку часу для покидання поїздом ділянки ЧП. Якщо за це час вона не звільниться, то переїзд повторно закривається і відкриється аж після звільнення ЧП.
Якщо ж використовувати точкові датчики (оптичні чи механічні), тоді, щоб все працювало "по дорослому" потрібно робити щось на зразок такого.
При вступанні на датчик Д1 переїзд закривається і контролюється почерговість прослідування кожного датчика. Можна звичайно поставити лише Д1 і Д4 на відстані найдовшого поїзда + запас від хвоста поїзда. Але тоді при русі короткого поїзда переїзд буде довго закритий. А якщо поїзд буде довшим за розрахунковий, то переїзд відкриється ще при фактичному знаходженні поїзда на переїзді. Якщо вже робити таку "глибоку модернізацію", то вже краще шлагбауми закривати сервоприводами і керувати ними за допомогою мікроконтролера, який і буде всю логіку опрацьовувати.